Чому нас учить пам’ять про Крути?

10__2172_500x317Тому що у січні 1918 р. у України не виявилося армії.
Хоча — ще в листопаді 1917 р. у України армія була. Був 34-й армійський корпус генерала Скоропадського, який зупинив частини розагітованого більшовиками Євгенії Бош 2-й гвардійський корпус, що наступав на Київ. Наступаючі частини масово роззброювали, заганяли у вагони і відправляли в Росію. Була київська залога на чолі з полковником Павленко, яка в тому самому листопаді придушила в Києві більшовицький бунт Пятакова. Були українізовані частини на фронті на кшталт Республіканського полку підолковника Болбочана та Гордієнківського полку полковника Петріва.

У січні всього цього не було. Скоропадський і Павленко були відправлені у відставку. Київська залога розбіглася по домівках, розкладена соціалістичною антивоєнною агітацією. Корпус Скоропадського замерз у вагонах. Частини не фронті не отримували наказів — на захист Києва вони прийшли практично з власної ініціативи. На захист України мали стати вільні козаки (вчорашні фронтовики), гайдамаки Волоха та Удовиченка і… київські курсанти. Всі. 2-га школа стала кістяком Куреня чорних гайдамаків, 1-а — пішла під Крути.

А хто був винний у такій ситуації? Винуватців можна назвати поіменно.
Це — голова генерального секретаріату ЦР Володимир Винниченко, який випустив з в’язниць київських більшовиків, наполягав на розпуску кадрового ще царського війська та видалення з армії «колишніх», офіцерів і генералів царської армії. Саме Винниченко відправив у відставку Петлюру, Скоропадського, Павленка, тощо.
Це — військовий міністр Микола Порш, той самий що підписав прямо під час війни наказ про розпуск кадрової царської армії і заміну її «добробатами» — народною міліцією. Саме через цей указ Україна лишилася без війська в піковий момент.
Це командувач фронтом підполковник Капкан, авантюрист і прожектер, який з наближенням червоних з Києва просто втік.
Це — командувач Київською військовою округою штабс-капітан Шинкар, який так само зник з Києва і з великою долею вирогідності співпрацював з більшовиками. Натомість — умів гарно говорити «правильні» промови і тим подобався Винниченку.

Характерно, що і Винниченко, і Порш, і Капкан, і Шинкар за рік валили владу гетьмана Скороадського, бо:
— він пан, поміщик і власник маєтку;
— він скрізь розсадив колишніх;
— він саботує реформу війська;
— він гнобить патріотів;
— він хоче злити Україну Москві.
За місяць — саме частини гетьманської армії склали кістяк Дієвої армії УНР — але хто про те згадував?

Не треба нічого вигадувати — історія давно написала нам всі потрібні підручники. Їх треба просто знати.

PS. Щодо легендарного міфу — студентів під Крутами. Цітую: «З’являються невеличкі групи «вояків» Студентського куреня – їх відіслано з окопів бо… вони не вміють навіть стріляти. Їм наказано охороняти станцію. «Юнаки» Військової школи тут же вчать їх стріляти» — сотник Степан Цап, мемуари. Здається — більш ніж влучно.

Дмитро Вовнянко

Малюнок

(Visited 35 times, 1 visits today)