Провідні юристи забили тривогу щодо внесеного до ВРУ законопроекту по ринку землі — може викликати напругу і навіть протистояння у суспільстві

Провідні юристи забили тривогу щодо внесеного до ВРУ законопроекту по ринку землі - може викликати напругу і навіть протистояння у суспільстві

Представники провідних університетів та наукових установ України, які мають багаторічний досвід наукової, практичної, законотворчої діяльності в галузях земельного, аграрного та екологічного права звернулись із відкритим листом до Верховоної Ради України тривожного змісту, що внесений на розгляд законопроект щодо ринку землі може викликати в суспільстві напругу і навіть протистояння, підірвати довіру селян до нинішньої влади і призвести до втрати найбільшого надбання нашої країни – землі.

Про це в соціальній мережі Фейсбук повідомила, із проханням поширити, кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України Світлана Кузнєцова, пише Файна Сторінка.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ щодо проекту закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення»

Ознайомившись із вказаним законопроектом, оприлюдненим 20.09. 2019 на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, ми, представники провідних університетів та наукових установ, які мають багаторічний досвід наукової, практичної, законотворчої діяльності в галузях земельного, аграрного та екологічного права, вважаємо за конче необхідне висловити свою позицію стосовно ключових положень законопроекту.

При цьому одразу ж зазначимо, що ми підтримуємо ідею необхідності зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Це питання є назрілим і таким, що протягом багатьох років не вирішувалося, значною мірою з підстав неопрацьованості механізмів, які творили б надійні запобіжники недопущення усунення від права власності на землю тих, хто реально здатен бути її господарем.

Вважаємо, що запропонований законопроект, який вірогідно планується найближчим часом подати до Верховної Ради України, не можна визнати таким, що вирішує проблеми створення необхідних запобіжників проти хаотичного і несправедливого обігу земель сільськогосподарського призначення, а навпаки може викликати в суспільстві напругу і навіть протистояння, підірвати довіру селян до нинішньої влади і призвести до втрати найбільшого надбання нашої країни – землі. Крім того, законопроект не можна визнати належно опрацьованим з формально-юридичної точки зору, він має низку неузгодженостей, як внутрішнього характеру, в межах самого Земельного кодексу України, так і системних суперечностей з нормами інших галузей законодавства України, що не відповідає принципу юридичної визначеності, який є невід’ємною складовою принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України, згідно з яким юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Наші основні зауваження зводяться до такого.

1. В запропонованій новій редакції частини 2 ст. 130 ЗК України встановлюється оціночний розмір сукупної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у власності громадянина або юридичної особи України, з врахуванням пов’язаних осіб.

Цей розмір залежить від загальної площі земель сільськогосподарського призначення певної області (до 15%) і всіх сільськогосподарських земель (до 0,5%). Така формула закладає цілу низку неузгодженостей, не створює механізмів належного правозастосування. В нерівних умовах опиняться набувачі права власності на землю в різних областях: якщо, наприклад, в Дніпропетровській області сукупна площа земель відповідної категорії складає більше 2 500 000 га, то в Закарпатській області цей показник майже в 6 разів менший. Розрахунки розмірів за пропонованою схемою також будуть ускладнені у зв’язку з відсутністю повної інвентаризації сільськогосподарських земель в Україні і можливістю набуття земель у власність одним суб’єктом на території кількох областей. Вважаємо в цьому зв’язку, що розмір площ земельних ділянок, що можуть перебувати у власності одного громадянина та юридичної особи України, має бути встановлений не оціночно, а у твердих величинах. Крім того, цей розмір не повинен містити загрозу зосередження всіх земель сільськогосподарського призначення в руках незначної кількості великих власників і позбавлення такої можливості дрібних і середніх господарств. Тому доречним вважаємо використання досвіду законодавства інших європейських держав, де питання обігу земель пройшли багаторічне випробування практикою.

2. Одним із засадничих принципів земельного права України є цільове використання земель різних категорій. Цей принцип червоною ниткою проходить через весь текст ЗК України. При цьому повинен забезпечуватись пріоритет земель сільськогосподарського призначення. В редакції змін до ст. 130 ЗК України цей принцип нівелюється шляхом надання можливості всім громадянам України та її юридичним особам набувати землі сільськогосподарського призначення у власність, без застережень необхідності
мати спеціальну освіту, відповідний досвід (для громадян) та здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво (для юридичних осіб). Цим самим створюється можливість зміни цільового призначення сільськогосподарських земель і переведення їх до інших категорій.

3. Серйозна проблема закладається законопроектом і в частині регламентації можливості/неможливості набуття права власності на землю іноземними фізичними та юридичними особами, а також особами без
громадянства. Пропонована редакція статті 130 ЗК ніби-то виключає таку можливість, передбачаючи в частині першій перелік із чотирьох суб’єктів набуття права власності на землю. Це: громадяни України, юридичні особи України, територіальні громади і держава. Однак якщо в цій частині не передбачити застережень, то іноземці зможуть набувати відповідне право, по-перше, через юридичних осіб України, виступаючи в числі їх засновників. По-друге, слід чітко розуміти, в якому значенні застосовується термін «пов’язані особи». Пропонована редакція змін до ЗК України зазначає, що цей термін вживається у законопроекті в значенні Податкового кодексу України (далі – ПК України), хоча і тут визначення «пов’язані особи» відсутнє. Однак у підпункті 14.1.103. пункту 14.1 статті 14 ПК України відповідне формулювання уточнюється у визначенні материнських компаній. Це «юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов’язані особи». Оскільки відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України «платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи», то можна зробити висновок, що проектом в цій частині закладається можливість перебування у власності земель сільськогосподарського призначення іноземними юридичними особами, що не є резидентами України. Звертаємо при цьому увагу, що відповідно до частини 5 статті 22 ЗК України, зміни до якої законопроектом не передбачаються, «землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам».

Ще одна можливість придбання земель cільськогосподар-ського призначення іноземцями, особами без громадянства та іноземними юридичними особами закладається формулюванням частини 3 статті 130 проекту, відповідно до якого «переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення має її орендар. Єдиною умовою реалізації такого права передбачено сплата ним ціни, за якою вона продається. Звертаємо увагу, що орендарями землі відповідно до Закону України «Про оренду землі» можуть бути, у тому числі «іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об’єднання та організації, а також іноземні держави» (п «в» ч.1 ст. 5).

4. В цілому надання проектом закону виключно орендарю переважного права на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (до речі, таке право уже закріплено ст. 9 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 р.) істотно звужує коло суб’єктів, яким надається відповідне переважне право. Нагадуємо, що в чинній редакції ч. 2 ст.130 Земельного кодексу України передбачено, що «переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування». Істотне звуження кола осіб, які мають переважне право на набуття у власність земель сільськогосподарського призначення, не узгоджується зі ст. 22 Конституції України, згідно з якою «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Додатково пропонується надати переважне право на придбання земель сільськогосподарського призначення власникам сусідніх земельних ділянок, що відповідатиме європейській практиці і буде сприяти консолідації земель в Україні, а також фермерським господарствам, із розстрочкою платежів на визначений період, що сприятиме розбудові фермерських господарств в Україні.

З огляду на викладене, законопроект, що розглядається, нами не може бути підтриманий і рекомендований для прийняття Верховною Радою України.

А його прийняття без сумніву може призвести до значних негативних соціальних, економічних та політичних наслідків, до втрати найбільшого національного надбання нашої країни – землі, без збереження якої в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь як об’єкта права власності усього
Українського народу, що закріплено ст. 13 Конституції України, для нашої держави не буде майбутнього.
Підтримуючи позицію Президента України В. Зеленського, вважаємо, що питання обігу земель сільськогосподарського призначення мають бути комплексно врегульовані окремим спеціальним законом, а також шляхом внесення взаємоузгоджених змін до Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель» та інших законів України, проекти яких з урахуванням відповідного зарубіжного досвіду можуть бути підготовлені Урядом із залученням провідних українських вчених, представників відповідних громадських об’єднань, формування необхідної інфраструктури обігу земель сільськогосподарського призначення.

P.S. Поки ми аналізували представлений законопроект і готували ці зауваження та пропозиції, 25.09, тобто через 5 днів після оприлюднення, проект закону в дещо модифікованому вигляді вже подано до Верховної Ради України. Наші зауваження в цьому зв’язку слід розглядати з відповідною поправкою.

БОНДАР Олександр Григорович, доктор юридичних наук, перший проректор, професор кафедри цивільного права Запорізького національного університету;

ВІВЧАРЕНКО Олег Антонович, д-р юрид. наук, доцент, професор кафедри трудового, екологічного та аграрного права Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Заслужений юрист України;

ГАФУРОВА Олена Вікторівна, д-р юрид. наук, професор, професор кафедри аграрного, земельного та екологічного права ім. академіка В.З.Янчука Національного університету
біоресурсів і природокористування України;

ГАВРИШ Наталія Степанівна, д-р юрид. Наук, професор кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія»;

ЄРМОЛЕНКО Володимир Михайлович, д-р юрид. наук, професор, завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права ім. академіка В.З.Янчука Національного
університету біоресурсів і природокористування України;

ЗАЙЧУК Олег Володимирович, д-р юрид. наук, професор, академік НАПрН України;

КАРАКАШ Ілля Іванович, д-р юрид. наук, проф., професор кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія»;

КОБЕЦЬКА Надія Романівна, д-р юрид. наук, професор,завідувачка кафедри трудового,
екологічного та аграрного права Прикарпатського національного університету імені Василя
Стефаника;

МАЛИШЕВА Наталія Рафаелівна, д-р юрид. наук, професор, академік Національної академії правових наук України, завідувач відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Заслужений юрист України;

СИДОР Вікторія Дмитрівна, д-р юрид. наук, професор, професор кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету “Одеська юридична академія”;

ХАРИТОНОВА Тетяна Євгенівна, д-р юрид. Наук, проф.., завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична
академія»;

ШУЛЬГА Михайло Васильович, д-р юрид. наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, завідувач кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого;

БАГАЙ Надія Онуфрієвна, канд.. юрид. наук, доцент, доцент кафедри трудового, екологічного та аграрного права Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника;

КРАСІЛІЧ Наталія Дмитрівна, канд. юрид. наук, доцент, старший науковий співробітник Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України;

КУЗНЄЦОВА Світлана Валентинівна, канд. юрид. наук, доцент, старший науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України.

источник

(Просмотров всего 16 , сеодня 1 )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Турбо Суслик
Adblock
detector